погуторити
ПОГУТОРИТИ, рю, риш, док., діал. Поговорити. Було таки хоть [хоч] і стереглись одне одного [Петро і Леся], да все-таки й повітаються й погуторять де про що, як брат із сестрою (П. Куліш, Вибр., 1969, 162); - Потім згадала про вас. Дай, думаю, забіжу до Максима Івановича, погуторимо (Гур., Новели, 1951, 203).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погуторю | погуторимо |
2 особа | погуториш | погуторите |
3 особа | погуторить | погуторять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погуторив | погуторили |
Жіночий рід | погуторила | |
Середній рід | погуторило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погутормо | |
2 особа | погутор | погуторте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погуторивши |