позмикати
ПОЗМИКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Зімкнути одне з одним, з'єднати все або багато чого-небудь (перев. краї, кінці чогось).
2. діал. Скорчити, зсудомити руки, ноги і т. ін. Руки наче хто пов'язав, а ноги позмикав - не слухаються вашої волі (Мирний, IV, 1955, 318); // безос. Позмикало йому і руки й ноги (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позмикаю | позмикаємо |
2 особа | позмикаєш | позмикаєте |
3 особа | позмикає | позмикають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | позмикав | позмикали |
Жіночий рід | позмикала | |
Середній рід | позмикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | позмикаймо | |
2 особа | позмикай | позмикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | позмикавши |