помісити
ПОМІСИТИ, ішу, ісиш, док., перех. і без додатка. 1. Місити якийсь час.
2. на що, перен. Б'ючи або стискаючи, перетворити кого-, що-небудь на місиво. Удвох надрали [горобенят] ще більше, ніж сам Грицько надрав. А далі - поскручувавши голови, били герлигами... помісили чисто на гамуз! (Мирний, II, 1954, 58); Справді, ударся дараба передом - її би розкололо надвоє, а все, що на ній, помісили би.. на кашу (Хотк., II, 1966, 392).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помішу | помісимо |
2 особа | помісиш | помісите |
3 особа | помісить | помісять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помісив | помісили |
Жіночий рід | помісила | |
Середній рід | помісило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помісімо | |
2 особа | поміси | помісіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помісивши |