помітливий
ПОМІТЛИВИЙ, а, е, розм. Який усе помічає; спостережливий.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помітливий | помітлива | помітливе | помітливі |
Родовий | помітливого | помітливої | помітливого | помітливих |
Давальний | помітливому | помітливій | помітливому | помітливим |
Знахідний | помітливий, помітливого | помітливу | помітливе | помітливі, помітливих |
Орудний | помітливим | помітливою | помітливим | помітливими |
Місцевий | на/у помітливому, помітливім | на/у помітливій | на/у помітливому, помітливім | на/у помітливих |