помішаний
ПОМІШАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помішати1 1, 2. Заправили бак пальним, - од серця відірвали відро лігроїну, помішаного з бензином (Ю. Янов., Мир, 1956, 220); В містечку хатка на хатці! З хатами помішані якісь маленькі загороди з хворосту, повіточки недобудовані (Н.-Лев., І, 1956, 49); * Образно. В світі помішані Радість і кручина [туга] (Укр. поети-романтики.., 1968, 318); // помішано, безос. присудк. сл. Я прочитав листа, де так чудово було помішано чуття й розум (Ю. Янов., II, 1958, 94).
ПОМІШАНИЙ2, а, е, рідко. Психічно ненормальний; божевільний; // у знач. ім. помішаний, ного, ч.; помішана, ної, ж.; помішані, них, мн. Психічно ненормальна, божевільна людина. А, може, цей суб'єкт з тихо помішаних? (Ле, Міжгір'я, 1953, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помішаний | помішана | помішане | помішані |
Родовий | помішаного | помішаної | помішаного | помішаних |
Давальний | помішаному | помішаній | помішаному | помішаним |
Знахідний | помішаний, помішаного | помішану | помішане | помішані, помішаних |
Орудний | помішаним | помішаною | помішаним | помішаними |
Місцевий | на/у помішаному, помішанім | на/у помішаній | на/у помішаному, помішанім | на/у помішаних |