похмільний
ПОХМІЛЬНИЙ, а, е. 1. У стані похмілля (у 1 знач.). - Яка я, по-твоєму, людина? - Похмільна, - позіхнувши, відповіла Саша (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 452); // Власт. станові похмілля. Гаврило у похмільнім неспокої Стежками мандрував до Борової (Рильський, II, 1956, 81).
2. Стос. до похмілля (у 2 знач.). Семен їв, як звичайно, мовчки, але похмільна чарочка дражнила язика до розмови (Л. Укр., III, 1952, 668).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | похмільний | похмільна | похмільне | похмільні |
Родовий | похмільного | похмільної | похмільного | похмільних |
Давальний | похмільному | похмільній | похмільному | похмільним |
Знахідний | похмільний, похмільного | похмільну | похмільне | похмільні, похмільних |
Орудний | похмільним | похмільною | похмільним | похмільними |
Місцевий | на/у похмільному, похмільнім | на/у похмільній | на/у похмільному, похмільнім | на/у похмільних |