правомочний
ПРАВОМОЧНИЙ, а, е, юр. Який користується законним правом або має певні повноваження. У січні 1918 р. до Брест-Литовська прибула правомочна делегація Українського Радянського уряду (Іст. УРСР, II, 1957, 97); Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з'їзд. Більшовики заявили про це і залишили засідання (Головко, II, 1957, 432).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | правомочний | правомочна | правомочне | правомочні |
Родовий | правомочного | правомочної | правомочного | правомочних |
Давальний | правомочному | правомочній | правомочному | правомочним |
Знахідний | правомочний, правомочного | правомочну | правомочне | правомочні, правомочних |
Орудний | правомочним | правомочною | правомочним | правомочними |
Місцевий | на/у правомочному, правомочнім | на/у правомочній | на/у правомочному, правомочнім | на/у правомочних |