прибулець
ПРИБУЛЕЦЬ, льця, ч. Той, хто прибув; захожа людина; пришелець. Громада в'язнів мішається з юрбою прибульців (Л. Укр., II, 1951, 480); Холодок залив йому всі груди і підступився до горла, як тільки вступив до хижі невідомий прибулець (Загреб., Диво, 1968, 45); * У порівн. Бронек - дев'ятикласник, син директора школи, стояв з папірцем у руці, нереальний, як прибулець зі сну (Гончар, Циклон, 1970, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прибулець | прибульці |
Родовий | прибульця | прибульців |
Давальний | прибульцеві, прибульцю | прибульцям |
Знахідний | прибульця | прибульців |
Орудний | прибульцем | прибульцями |
Місцевий | на/у прибульці, прибульцеві | на/у прибульцях |
Кличний | прибульцю | прибульці |