примирений
ПРИМИРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до примирити. То тут, то там ворушилися поранені - росіяни й французи. Вони забували про ворожнечу, примирені однаковою долею (Кочура, Зол. грамота, 1960, 311).
2. у знач. прикм. Який примирився з ким-небудь. - Ну що ж! Приходь, хоч на пелюшки дам.. - Не треба, матінко, в самої знайдуться. Так і розійшлися вони, незлостиві, але й не примирені (Тют., Вир, 1964, 510).
3. у знач. прикм. Який примирився, погодився з чим-небудь, усвідомив необхідність чогось; умиротворений, лагідний. Антін нарешті під'їхав і вже мовби примирений, щирий (Гончар, II, 1959, 118).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | примирений | примирена | примирене | примирені |
Родовий | примиреного | примиреної | примиреного | примирених |
Давальний | примиреному | примиреній | примиреному | примиреним |
Знахідний | примирений, примиреного | примирену | примирене | примирені, примирених |
Орудний | примиреним | примиреною | примиреним | примиреними |
Місцевий | на/у примиреному, примиренім | на/у примиреній | на/у примиреному, примиренім | на/у примирених |