причинок
ПРИЧИНОК, нку, ч., діал. 1. Додаток, доповнення. Відходила [Краньцовська], а з дверей сказала ще на причинок : - Можуть нас люди про щось підозрівати (Март., Тв., 1954, 301); Може й цей невеличкий причинок до біографії Тараса Шевченка не буде зайвим (Коцюб., III, 1956, 48); В р . 1900 я подав у «Записках наукового товариства ім . Шевченка». ще один причинок до пізнання письменської [письменницької] діяльності Івана Вишенського (Фр., XVI, 1955, 429).
2. Причина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | причинок | причинки |
Родовий | причинку | причинків |
Давальний | причинкові, причинку | причинкам |
Знахідний | причинок | причинки |
Орудний | причинком | причинками |
Місцевий | на/у причинку | на/у причинках |
Кличний | причинку | причинки |