провулочок
ПРОВУЛОЧОК, чка, ч. Зменш. до провулок. Одразу зорієнтувавшись, Панько нирнув у порожній провулочок (Еллан, II, 1958, 30); Вузенькі провулочки лягли між дерев'яними, переважно двоповерховими корпусами (Шиян, Гроза.., 1956, 473); Здавалося, всі жителі Петербурга вирішили побувати на святі в Петергофі. Вони наводнили всі вулиці й провулочки маленького міста (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провулочок | провулочки |
Родовий | провулочка | провулочків |
Давальний | провулочкові, провулочку | провулочкам |
Знахідний | провулочок | провулочки |
Орудний | провулочком | провулочками |
Місцевий | на/у провулочку | на/у провулочках |
Кличний | провулочку | провулочки |