підломлений
ПІДЛОМЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підломити. * У порівн. Як підломлена, впала вона на ще тепле тільце, пригортаючи його до себе і осипаючи божевільними поцілунками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452); // у знач. прикм. Шубіна з посмішкою відповіла й негайно ж мусила була підхопити підломлене тіло громадянина Франції й обережно посадовити просто на землю коло шлагбаума (Ю. Янов., II, 1954, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | підломлений | підломлена | підломлене | підломлені |
Родовий | підломленого | підломленої | підломленого | підломлених |
Давальний | підломленому | підломленій | підломленому | підломленим |
Знахідний | підломлений, підломленого | підломлену | підломлене | підломлені, підломлених |
Орудний | підломленим | підломленою | підломленим | підломленими |
Місцевий | на/у підломленому, підломленім | на/у підломленій | на/у підломленому, підломленім | на/у підломлених |