ремствування
РЕМСТВУВАННЯ, я, с . Дія за знач. ремствувати. Христя, як муха, літала, радніша усюди поспіти, усе зробити, щоб не було задержки, не було ремствування на Мар'ю (Мирний, III, 1954, 174); Люди низько кланялися й цілували Ядзю в руку, але в натовпі було чутно приглушене ремствування (Кобр., Вибр., 1954, 145).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ремствування | ремствування |
Родовий | ремствування | ремствувань |
Давальний | ремствуванню | ремствуванням |
Знахідний | ремствування | ремствування |
Орудний | ремствуванням | ремствуваннями |
Місцевий | на/у ремствуванні | на/у ремствуваннях |
Кличний | ремствування | ремствування |