речитативний
РЕЧИТАТИВНИЙ, а, е, муз. Прикм. до речитатив 1. Високий ступінь розвитку речитативної поезії виявляють українські народні думи (Муз. праці, 1970, 262); З погляду інтонаційного складу, речитативного характеру мелодій до українських дуже близькі словацькі варіанти (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 27); // Власт. речитативу. Уривки партії Марусі Богуславки написано цілком у вільній речитативній манері, з дуже скупим оркестровим супроводом (Укр. клас. опера, 1957, 161); Порожня сцена, темінь. Промені двох прожекторів. Речитативну мелодію починає оркестр. Гобої м'яко тремтять, їх підтримують кларнети (Ю. Янов., II, 1958, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | речитативний | речитативна | речитативне | речитативні |
Родовий | речитативного | речитативної | речитативного | речитативних |
Давальний | речитативному | речитативній | речитативному | речитативним |
Знахідний | речитативний, речитативного | речитативну | речитативне | речитативні, речитативних |
Орудний | речитативним | речитативною | речитативним | речитативними |
Місцевий | на/у речитативному, речитативнім | на/у речитативній | на/у речитативному, речитативнім | на/у речитативних |