розкипілий
РОЗКИПІЛИЙ, а, е. Який розкипівся, розпарився. Уповайченков крутнув ложкою юшку так, що шматки розкипілої риби закружляли в казанку, як у центрифузі (Перв., Дикий мед, 1963, 251).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкипілий | розкипіла | розкипіле | розкипілі |
Родовий | розкипілого | розкипілої | розкипілого | розкипілих |
Давальний | розкипілому | розкипілій | розкипілому | розкипілим |
Знахідний | розкипілий, розкипілого | розкипілу | розкипіле | розкипілі, розкипілих |
Орудний | розкипілим | розкипілою | розкипілим | розкипілими |
Місцевий | на/у розкипілому, розкипілім | на/у розкипілій | на/у розкипілому, розкипілім | на/у розкипілих |