розкутий
РОЗКУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкути. Кінь утомлений, копита Розкуті, розбиті (Шевч., II, 1963, 382); Стоїть юрба бідняцькая Радіюча, натруджена, Країною Радянською Розкута і пробуджена... (Гойда, Сонце.., 1951, 57); Немов ріка в весняному кипінні, Такий розкутий Леніним народ (Дмит., Вірші.., 1949, 211); *Образно. Він [Ілліч] кинув іскру для пожару - і в полум'ям розкутій млі уже постала не примара, а яв прийдешнього Землі (Уп., Вірші.., 1957, 123).
2. у знач. прикм., перен. Вільний, нічим не обмежений. Зняли ми в Жовтні кайдани тверді І в нашому розкутому труді Втілились мрії людства невгомонні (Криж., Срібне весілля, 1957, 59); Комуністична партія і Радянська влада створили необмежені можливості для польоту розкутої думки, розквіту творчості нашого народу (Наука.., 9, 1964, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розкутий | розкута | розкуте | розкуті |
Родовий | розкутого | розкутої | розкутого | розкутих |
Давальний | розкутому | розкутій | розкутому | розкутим |
Знахідний | розкутий, розкутого | розкуту | розкуте | розкуті, розкутих |
Орудний | розкутим | розкутою | розкутим | розкутими |
Місцевий | на/у розкутому, розкутім | на/у розкутій | на/у розкутому, розкутім | на/у розкутих |