розпромінений
РОЗПРОМІНЕНИЙ, а, е. Який розпромінився; сяючий, променистий. Ось уже місяць віють з-під сонця сухі вітри, а сонце, пекуче, розпромінене, котиться по небу над .. землею (Літ. Укр., 15.VІ 1962, 1); // Щасливо, весело, радісно усміхнений. - Мама така розпромінена, ніби той Мажарин уже освідчився мені.. (Вільде, Сестри.., 1958, 582); Побігла [Дзвінка] відчиняти розпромінена, щаслива (Гжицький, Опришки, 1962, 198).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розпромінений | розпромінена | розпромінене | розпромінені |
Родовий | розпроміненого | розпроміненої | розпроміненого | розпромінених |
Давальний | розпроміненому | розпроміненій | розпроміненому | розпроміненим |
Знахідний | розпромінений, розпроміненого | розпромінену | розпромінене | розпромінені, розпромінених |
Орудний | розпроміненим | розпроміненою | розпроміненим | розпроміненими |
Місцевий | на/у розпроміненому, розпроміненім | на/у розпроміненій | на/у розпроміненому, розпроміненім | на/у розпромінених |