руб'я
РУБ'Я, я, с. Дуже старий подертий одяг; лахміття, дрантя. Треба прясти, щоб руб'ям не трясти (Номис, 1864, № 7199); Здебільшого то були козаки, що прийшли у військо півроку тому, та й досі не одержали скарбового козацького одягу. Вони намагалися протиснутись якомога ближче до кошового, демонструючи своє руб'я (Добр., Очак. розмир, 1965, 217); *У порівн. Вони [запорожці] йшли не боязко, не похмуро, а з якоюсь тихою гордістю. Їх одежа з дорогого сукна звисала на них старим руб'ям (Довж., І, 1958, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | руб'я | |
Родовий | руб'я | |
Давальний | руб'ю | |
Знахідний | руб'я | |
Орудний | руб'ям | |
Місцевий | на/у руб'ї | |
Кличний | руб'я |