салоновий
САЛОНОВИЙ, а, е. Те саме, що салонний. Природжена спокійність і навіть.. неповорушливість [незворушність].. ще більше надавали їй салонового поважного тону та солідності (Н.-Лев., IV, 1956, 44); Рішуче не можна було в цій бідно, хоч чисто зодягненій людині признати колишнього салонового панича (Коцюб., І, 1955, 254); Саня почала грати якусь салонову п'єсу (Л. Укр., II, 1951, 25); Коли Володко з салоновим уклоном приступив до неї, щоб подати їй руку, вона з погордою відвернулася (Фр., II, 1950, 77); Аполлон спинивсь, бо кінець пісні був не надто салоновий (Крим., II, 1972, 282).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | салоновий | салонова | салонове | салонові |
Родовий | салонового | салонової | салонового | салонових |
Давальний | салоновому | салоновій | салоновому | салоновим |
Знахідний | салоновий, салонового | салонову | салонове | салонові, салонових |
Орудний | салоновим | салоновою | салоновим | салоновими |
Місцевий | на/у салоновому, салоновім | на/у салоновій | на/у салоновому, салоновім | на/у салонових |