сепаратний
СЕПАРАТНИЙ, а, е, політ. Відокремлений, відособлений від інших. Сепаратна організація; // Який провадиться, відбувається відокремлено, відособлено від інших.
Сепаратний мир - у міжнародному праві - договір про мир чи перемир'я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників. Намагаючись придушити головне революційне вогнище - соціалістичну революцію, міжнародний імперіалізм ладен був піти на сепаратний мир (Ком. Укр., 12, 1966, 57); Сепаратні переговори - у міжнародному праві -переговори з противником, що провадяться однією державою або групою держав без відома або згоди її союзників і передують укладенню сепаратного миру. На заході Європи [у кінці XVII ст.] назрівала велика війна за так звану іспанську спадщину, яка зачіпала інтереси ряду європейських держав. У зв'язку з цим Австрія і Польща вели з Туреччиною сепаратні переговори про мир і підписали з нею мирний договір (Іст. УРСР, І, 1953, 310).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сепаратний | сепаратна | сепаратне | сепаратні |
Родовий | сепаратного | сепаратної | сепаратного | сепаратних |
Давальний | сепаратному | сепаратній | сепаратному | сепаратним |
Знахідний | сепаратний, сепаратного | сепаратну | сепаратне | сепаратні, сепаратних |
Орудний | сепаратним | сепаратною | сепаратним | сепаратними |
Місцевий | на/у сепаратному, сепаратнім | на/у сепаратній | на/у сепаратному, сепаратнім | на/у сепаратних |