спека
СПЕКА, и, ж. 1. Гаряче, дуже нагріте сонцем повітря. На грядках маки червоні Схнуть і хиляться від спеки (Щог., Поезії, 1958, 258); Хто сидів під возом, хто під горницями, кожен ховався од душної спеки, що несамовито пекла-палила (Мирний, І, 1949, 380); Спека стоїть нестерпна. Вся долина під кручею по самі вінця мов налита прозорим, розтопленим склом (Гончар, III, 1959, 54); // Висока температура повітря, нагрітого вогнем, розжареного піччю і т. ін. Біля Наумишиної хати - содом. Вогонь обхопив стодолу, стіжки, перекинувся на хату. На подвір'ї спека, як у пеклі (Коцюб., І, 1955, 121); Зупинився [лікар] коло мартенівської печі, спека його вдарила із засипних вікон (Ю. Янов., II, 1958, 241); Нарешті, шахта, штреки, штреки.., зима вгорі, в забої спека... (Сос., II, 1958, 435); Там [за грубою] страшенна спека, тісно, закапелок зовсім темний (Мик., Кадильниця, 1959, 14).
На спеку - туди, де дуже припікає сонце. [Стеха (одна) :] Завтра знов за тяжку працю: на гаряче сонце, на спеку, спину гнути, ніженьки томити (Кроп., І, 1958, 485); На спеці - там, де дуже припікає сонце; коли дуже припікає сонце. Високі гори довкола, покриті чорним смерековим лісом, немов дрімали на спеці, дихаючи гарячим смоляним запахом (Фр., III, 1950, 8); На спеці луг не зацвіте, Коли не бризне дощик літом (Граб., І, 1959, 189); Спека спадає (спала) - стає (стало) прохолодніше. Згасає сонце за горою. Спадає спека (Черн., Поезії, 1959, 196); В алеях було душно, хоч властиве спека вже спала, бо сонце схилялось за гори (Л. Укр., III, 1952, 621).
2. Гаряча літня пора; жара. Вже стояла літня спека. Ломицький та Маруся довгенько ходили по садочку, але ходити було важко: духота втомлювала нерви (Н.-Лев., VI, 1966, 44); У пас тепер спека надзвичайна, надто для Полісся (Л. Укр., V, 1956, 81); Високі скирти. Серпень. Спека. Усе так звично: синь ріки... (Мур., Лірика, 1954, 79).
У [саму] спеку: а) у таку пору дня, коли сонце особливо припікає. У саму спеку, опівдні, сідаю в човен (Коцюб., II, 1955, 265); б) у таку пору року, коли буває особливо жарко. І от у Петрівку, саме у спеку, в жару візьми та й занедужай (Мирний, І, 1954, 300).
3. чого, перен. Про надзвичайне напруження в чому-небудь, розпал чого-небудь. Його сповила солодка втома, як у людини, що встала з смертельного ложа, і впало десь у безодню все, чим досі жив: спека роботи, вогонь небезпеки, чад крові і боротьби... (Коцюб., II, 1955, 211); Невже він, Сагайда, тільки тимчасово вибрів із тієї темної спеки війни й опинився поза гуркотом, поза димом та кров'ю серед цих садків? (Гончар, III, 1959, 318).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спека | спеки |
Родовий | спеки | спек |
Давальний | спеці | спекам |
Знахідний | спеку | спеки |
Орудний | спекою | спеками |
Місцевий | на/у спеці | на/у спеках |
Кличний | спеко | спеки |
спец
СПЕЦ, а, ч., розм. 1. Представник інтелігентської професії - виходець із непролетарського середовища (назва, поширена в СРСР до середини 20-х років). Пускаючи його [завод] знову, новий господар, Радянська влада, не міг ще обійтися без тих, хто розпоряджався тут до революції, кого тепер називали «спецами» (Шовк., Інженери, 1956, 77); Марат відчув себе глибоко ображеним за Крушину. Як він, отой безпартійний спец, насмілюється робити зауваження самому редакторові? (Жур., Нам тоді.., 1968, 35).
2. Те саме, що спеціаліст. Специ вважали, що на ремонт [станції] треба вісім місяців (Трубл., І, 1955, 133); - Я, каже, по дереву майстер. Ну, це правда, він по дереву спец! (Рудь, Гомін.., 1959, 90).
СПЕЦ... Перша частина складних слів, що відповідає слову спеціальний у 1 знач., напр.: спецавіація, спецвзуття, спецвідділ, спецзавдання, спецпідготовка, спецрейс, спецхарчування, спецчастина, спецшкола і т. ін.; у 2 знач., напр.: спецсемінар і т. ін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спец | специ |
Родовий | спеца | спеців |
Давальний | спецові, спецу | спецам |
Знахідний | спеца | спеців |
Орудний | спецом | спецами |
Місцевий | на/у спеці, спецові | на/у спецах |
Кличний | спеце | специ |