сподіватися
СПОДІВАТИСЯ, аюся, аєшся, недок. 1. перех. і неперех., кого, чого, на кого - що. Чекати кого-, що-небудь; дожидати. - Гой, гоя, гоя! Новії покої Нумо лиш квічати, Гостей сподіватись (Шевч., II, 1963, 95); Одного вечора Олександра сподівалась Василя (Коцюб., І, 1955, 64); Сподіваюсь від моря дуже багато,- спасибі йому та південному сонцеві, минула моя пропасниця лиха (Л. Укр., V, 1956, 52); Хмари пливли низько над землею, можна було сподіватися дощу (Десняк, Опов., 1951, 96); На Людмилу Забойську сподівалися увечері, а вона заявилася серед дня (Панч, На калин. мості, 1965, 166); Іде козак дорогою, Коник йому спотикається, Сидить дівка у віконечка, На вечерю сподівається (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 118).
Не сподіватися [цього (такого)] від кого - не надіятися, що хто-небудь може так зробити. Стара не сподівалася цього од дочки (Н.-Лев., III, 1956, 334); - Ні, ти таки недобра,- не сказати своїй єдиній сестрі! Я навіть не сподівалась від тебе (Л. Укр., III, 1952, 747); Хто б сподівався? - уживається для вираження подиву з приводу чого-небудь. Еге, ото була історія! Наш пан господар ходили на масницю - у маскарад! Хто б сподівався? (Л. Укр., V, 1956, 226); А за спиною вже гомоніли: - От вам і Ганна! Хто б сподівався, га? (Гончар, II, 1959, 225); Як і слід (треба) було сподіватися - як наперед можна було передбачити. Він напружив усю свою волю і круто повернувся. Довгий коридор був, як і треба було сподіватися, порожній (Багмут, Щасл. день.., 1951, 32).
@ Сподіватися з моря погоди - те саме, що Ждати з (коло) моря погоди (див. ждати). - Сиди й сподівайся з моря погоди! Ти не міг раніше щось придумати? (Стельмах, II, 1962, 321).
2. на кого-що, без додатка, з спол. що, щоб, з інфін. Розраховувати, покладати надію на що-небудь; надіятися. - Сподіваймося на ліпші часи! - промовив Кармель (Вовчок, І, 1955, 364); Не сподіваюся, щоб наші зарібки були великі (Коцюб., III, 1956, 400); Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні! (Л. Укр., I, 1951, 41); Батько сподівається на моє швидке повернення з фронту (Кол., На фронті.., 1959, 13); Схопився [Чубенко] руками за гриву, сподіваючись, що кінь довезе до загону (Ю. Янов., II, 1958, 215); Сподівалась Лукія .застати сина вдома, а загледіла його ще здалеку на металевій вишці (Гончар, Тронка, 1963, 90); - Якщо нема надії на бога, то будемо сподіватись на людей,- неголосно промовив Нагорний (Стельмах, І, 1962, 182); // у знач. вставн. сл. Уживається для вираження сподівання, надії на здійснення чого-небудь. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Л. Укр., II, 1951, 66); [Павло:] На місяць їду. Сподіваюсь, ти проведеш мене (Корн., II, 1955, 161).
3. тільки наказ. сп. сподівайся, сподівайтеся. Уживається для вираження глузування, коли хто-небудь не має наміру щось зробити. - Та що він собі мислить, що я довіку буду молотити йому на гармані!.. Аякже, сподівайся, хе-хе-хе! (Коцюб., І, 1955, 379); - Ач, уже їм.. і за батька треба знати. Еге ж, так я вам і скажу. Сподівайтеся (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 18).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сподіваюся | сподіваємося |
2 особа | сподіваєшся | сподіваєтеся |
3 особа | сподівається | сподіваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сподіватимуся | сподіватимемося |
2 особа | сподіватимешся | сподіватиметеся |
3 особа | сподіватиметься | сподіватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сподівався | сподівалися |
Жіночий рід | сподівалася | |
Середній рід | сподівалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сподіваймося | |
2 особа | сподівайся | сподівайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сподіваючись | |
Минулий час | сподівавшись |