стільчик
СТІЛЬЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до стілець 1. Гнат коло каганця лагодив шлеї, сидячи на триногому стільчику (Коцюб., І, 1955, 69); Дідусь.. сидить на маленькому стільчику перед низьким столиком (Багмут, Опов., 1959, 11); Посеред хати на довбаному стільчику сидить коло обтесаного для ступи пня батько і теслицею вибиває глибку (Стельмах, І, 1962, 135); Сидів на розкладному стільчику перед невисоким мольбертом дядя Костя (Коз., Сальвія, 1959, 197).
@ Підставляти (підставити) стільчика кому - те саме, що Підставляти (підставити) стілець (стільця) (див. стілець). - От тепереньки протопоп підставить мені стільчика! - говорив отець Харитін, бідкаючись (Н.-Лев., III, 1956, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стільчик | стільчики |
Родовий | стільчика | стільчиків |
Давальний | стільчикові, стільчику | стільчикам |
Знахідний | стільчик | стільчики |
Орудний | стільчиком | стільчиками |
Місцевий | на/у стільчику | на/у стільчиках |
Кличний | стільчику | стільчики |