січений
СІЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до сікти. Навкруги, сухий-сухий сірий пісок, з-під якого часом визирає голова або спина мистецьки січеного з темного мармуру велетенського звіра - слона, лева, заметених віковічним піском... (Досв., Гюлле, 1961, 150); - Мужика ніхто не показав, мужика.. з усією його хитрістю і усіма його шкірами.- Це ви говорите про шкіри, батогами січені? (Стельмах, І, 1962, 41); // у знач. прикм. Вбирали [троянці] січену капусту, Шатковану і огірки (Хоть се було в час м'ясопусту) (Котл., І, 1952, 167); Біля жолобів стояли червоної масті корови, порозвішували вуха і зосереджено жували січений буряк (Чорн., Потік.., 1956, 200); Січені котлети.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | січений | січена | січене | січені |
Родовий | січеного | січеної | січеного | січених |
Давальний | січеному | січеній | січеному | січеним |
Знахідний | січений, січеного | січену | січене | січені, січених |
Орудний | січеним | січеною | січеним | січеними |
Місцевий | на/у січеному, січенім | на/у січеній | на/у січеному, січенім | на/у січених |