тибель
ТИБЕЛЬ, бля, ч., розм. Дерев'яний цвях, кілочок. Скрипить і гуде журавель, підіймаючи угору своє півколесо та чималу довбню.. Червоними, наче буряки, руками вже скидає молодиця дужку з тибля (Мирний, III, 1954, 402); Його велика, заросла від самих очей сірою густою щетиною, куштрата голова сиділа просто на плечах, ніби взята на тибель, шиї не було зовсім (Збан., Малин. дзвін, 1958, 5).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тибель | тиблі |
Родовий | тибля | тиблів |
Давальний | тиблеві, тиблю | тиблям |
Знахідний | тибель | тиблі |
Орудний | тиблем | тиблями |
Місцевий | на/у тиблі | на/у тиблях |
Кличний | тиблю | тиблі |