торговиця
ТОРГОВИЦЯ, і, ж . 1. заст. Торгівля. Нинька [сьогодні] щось мала торговиця була (Сл. Гр.).
2. Місце, де відбувається торгівля; базар. - А що, жінко? завтра, - каже [чоловік], - Тра [треба] скриню продати. Коло нас тут недалеко Торговиця буде, Повезу її до лиха, Може, куплять люде! (Рудан., Співомовки.., 1957, 9); Торговиці аж десь коло дев'ятої почали потроха [потроху] заповнюватися приїжджими на ярмарок селянами (Фр., VII, 1951, 426); // Місце, де торгують худобою. Кози никали по майдану, чи не лишились де на торговиці хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку (Коцюб., І, 1955, 129); На худобі Антон розумівся і до корів придивлявся так, ніби у Турці на торговиці вибирав собі корову першого класу (Чорн., Потік.., 1956, 200).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | торговиця | торговиці |
Родовий | торговиці | торговиць |
Давальний | торговиці | торговицям |
Знахідний | торговицю | торговиці |
Орудний | торговицею | торговицями |
Місцевий | на/у торговиці | на/у торговицях |
Кличний | торговице | торговиці |