трелювальник
ТРЕЛЮВАЛЬНИК, а, ч . 1. Робітник, що займається трелюванням.
2. Машина, за допомогою якої здійснюють трелювання. Радомишльський машинобудівний завод імені Жовтневої революції освоїв випуск нового потужного трелювальника лісу, який зможе одночасно транспортувати майже вісім кубометрів деревини (Роб. газ., 24.III 1966, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трелювальник | трелювальники |
Родовий | трелювальника | трелювальників |
Давальний | трелювальникові, трелювальнику | трелювальникам |
Знахідний | трелювальник, трелювальника | трелювальники, трелювальників |
Орудний | трелювальником | трелювальниками |
Місцевий | на/у трелювальнику | на/у трелювальниках |
Кличний | трелювальнику | трелювальники |