тронний
ТРОННИЙ, а, е. Стос. до трону; признач. для трону. Він зітхнув і прикусив краєчок вуса, скоса позираючи на юрбу, що скупчилась навколо тронного місця королів (Рибак, Помилка.., 1956, 212); Тронний зал.
Тронне крісло - трон. Ярослав знову сідає на своє тронне крісло, схиливши голову на руку (Коч., П'єси, 1951, 86); Тронне слово; Тронна промова - промова, яку виголошує монарх в урочистих випадках. - Я, - мимрить Бен, - стою здаля Від їхніх [джентльменів] дивних справ, Та тронне слово короля, Здається, янкі склав (Бажан, Роки, 1957, 182).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тронний | тронна | тронне | тронні |
Родовий | тронного | тронної | тронного | тронних |
Давальний | тронному | тронній | тронному | тронним |
Знахідний | тронний, тронного | тронну | тронне | тронні, тронних |
Орудний | тронним | тронною | тронним | тронними |
Місцевий | на/у тронному, троннім | на/у тронній | на/у тронному, троннім | на/у тронних |