трость
ТРОСТЬ, і, ж . 1. рідко. Те саме, що тростина 3. Він був вдягнутий для виходу і тримав у руці капелюх і трость (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 381); Тадик зміряє її швидким поглядом і мовчки йде вперед, викидаючи перед собою трость із набалдашникам (Тют., Вир, 1964, 423).
2. муз. Тонка, перев. очеретяна або комишова, пластинка в духових музичних інструментах, яка служить для видобування звуків.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трость | трості |
Родовий | трості, трости | тростей |
Давальний | трості | тростям |
Знахідний | трость | трості |
Орудний | тростю | тростями |
Місцевий | на/у трості | на/у тростях |
Кличний | тросте | трості |