тімениця
ТІМЕНИЦЯ, і, ж., заст. Кірка з відмерлих часточок шкіри й бруду, що утворюється на тім'ї у немовлят; іноді - на тілі в дорослих. Тімениці повно й на шиї й на руках; ноги попухли (Барв., Опов.., 1902, 241); У няньки був біленький цуцик, Її він завжди забавляв;.. І панії лизав од скуки Частенько ноги скрізь і руки, І тімениці вигризав (Котл., І, 1952, 181).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тімениця | тімениці |
Родовий | тімениці | тімениць |
Давальний | тімениці | тіменицям |
Знахідний | тіменицю | тімениці |
Орудний | тіменицею | тіменицями |
Місцевий | на/у тімениці | на/у тіменицях |
Кличний | тіменице | тімениці |