увічнюватися
УВІЧНЮВАТИСЯ (ВВІЧНЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УВІЧНИТИСЯ (ВВІЧНИТИСЯ), нюся, нишся, док . 1. Ставати пам'ятним навіки, зберігатися у пам'яті нащадків. Олівець, туш, рідше акварель - ось з допомогою чого в короткі хвилини між боями на аркушах похідних блокнотів увічнювався подвиг воїнів-однополчан (Літ. Укр., 5.XI 1974, 2).
2. Продовжувати своє існування в віках; залишатися навіки, надовго. Вам [Ленінові] треба усіх прийняти, Вам треба усе прийняти. Увічнися, душе Ваша, Що вміщує цілий світ! (Кор., Вогонь, 1968, 46).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увічнююся | увічнюємося |
2 особа | увічнюєшся | увічнюєтеся |
3 особа | увічнюється | увічнюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увічнюватимуся | увічнюватимемося |
2 особа | увічнюватимешся | увічнюватиметеся |
3 особа | увічнюватиметься | увічнюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | увічнювався | увічнювалися |
Жіночий рід | увічнювалася | |
Середній рід | увічнювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | увічнюймося | |
2 особа | увічнюйся | увічнюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | увічнюючись | |
Минулий час | увічнювавшись |