угомонювати
УГОМОНЮВАТИ (ВГОМОНЮВАТИ), юю, юєш і УГОМОНЯТИ (ВГОМОНЯТИ), яю, яєш, недок., рідко. УГОМОНИТИ (ВГОМОНИТИ), ню, ниш, док., перех., розм. Те саме, що угамовувати 1, 2. [Xимка:] От і гаразд, що ви налучилися, - угомоніть її (Мирний, V, 1955, 250); - Е, стрючки! Замовчіть, а то вас обох угомоню! На деякий час запала мовчанка, яка обіцяла ще більшу сварку (Тют., Вир, 1964, 36); І як було не повірити, як зректися надзвичайного щастя, відіпхнути Олексія, не слухати його речей солодких? Де знайти було їй ту силу, яка вгомонила б її серденько? (Л. Янов., І, 1959, 35); Взяв його [хворого] обидві руки в свої і на диво присутнім по черзі поцілував їх. Потім вгомонив свої нерви й почуття остільки, що міг говорити (Ле, Міжгір'я, 1953, 371); * Образно. Тиха ніч вгомонила все навколо (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 207).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угомонюю | угомонюємо |
2 особа | угомонюєш | угомонюєте |
3 особа | угомонює | угомонюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угомонюватиму | угомонюватимемо |
2 особа | угомонюватимеш | угомонюватимете |
3 особа | угомонюватиме | угомонюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угомонював | угомонювали |
Жіночий рід | угомонювала | |
Середній рід | угомонювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угомонюймо | |
2 особа | угомонюй | угомонюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | угомонюючи | |
Минулий час | угомонювавши |