умебльований
УМЕБЛЬОВАНИЙ (ВМЕБЛЬОВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до умеблювати. Він ходив по умебльованім із великим смаком кабінеті (Фр., V, 1951, 99); Помешкання Мержинського в Мінську. Середня, бідно умебльована кімната (Сміл., Черв. троянда, 1955, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | умебльований | умебльована | умебльоване | умебльовані |
Родовий | умебльованого | умебльованої | умебльованого | умебльованих |
Давальний | умебльованому | умебльованій | умебльованому | умебльованим |
Знахідний | умебльований, умебльованого | умебльовану | умебльоване | умебльовані, умебльованих |
Орудний | умебльованим | умебльованою | умебльованим | умебльованими |
Місцевий | на/у умебльованому, умебльованім | на/у умебльованій | на/у умебльованому, умебльованім | на/у умебльованих |