унаочнений
УНАОЧНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до унаочнити. У фольклорі відображаються, насамперед, ті життєві явища, предмети та події навколишньої дійсності, які мають більш-менш конкретний унаочнений вигляд, які є близькими й зрозумілими кожній простій людині (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | унаочнений | унаочнена | унаочнене | унаочнені |
Родовий | унаочненого | унаочненої | унаочненого | унаочнених |
Давальний | унаочненому | унаочненій | унаочненому | унаочненим |
Знахідний | унаочнений, унаочненого | унаочнену | унаочнене | унаочнені, унаочнених |
Орудний | унаочненим | унаочненою | унаочненим | унаочненими |
Місцевий | на/у унаочненому, унаочненім | на/у унаочненій | на/у унаочненому, унаочненім | на/у унаочнених |