упад
УПАД (ВПАД), у, ч . 1. заст. Падіння. Скрізь оточала його [Кирила] атмосфера густа й своєрідна.. Атмосфера гаряча, тривожна, вся - небезпека і боротьба, вічний упад і підойма (Коцюб., II, 1955, 208); Плач і лемент у столиці; німці йдуть, жахнувсь уряд І зійшовсь мерщій на раду, як би їх прогнать.. Та не врадили міністри, чим відсунуть свій упад (Сам., І, 1958, 246).
@ До упаду - до знемоги, знесилення. Ніколи вона [Маруся] так швидко рум'янцем не спахне, як от Катря наша,.. не заплаче; до впаду не затанцюється (Вовчок, І, 1955, 185); До упаду розсмішив усіх старий колгоспник.. З насолодою і дуже виразно прочитав він гумористичні оповідання (Хлібороб Укр., 2, 1969, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | упад | упади |
Родовий | упаду | упадів |
Давальний | упадові, упаду | упадам |
Знахідний | упад | упади |
Орудний | упадом | упадами |
Місцевий | на/у упаді | на/у упадах |
Кличний | упаде | упади |