фалда
ФАЛДА, и, ж. 1. Трубкоподібна складка на одязі, портьєрах і т. ін. Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла рясні фалди (Н.-Лев., II, 1956, 104); Настя примірювала червону, як жар, матерію і бгала її в дрібненькі фалди (Коцюб., І, 1955, 54); За солдатською звичкою оправив [Іванов] гімнастерку, обсмикнув її фалди під пояс ззаду (Смолич, Мир.., 1958, 232); Здивувався [Яремченко], побачивши у фалдах портьєри голову з роговими окулярами на носі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 81).
2. Боковий або нижній край чоловічого одягу з розрізом; пола. Від шинелі хлястик відірвався і ззаду фалди бовталися (Чорн., Визвол. земля, 1959, 133); На ньому зелений чиновницький мундир з довгими фалдами (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 244); Біжу, скільки духу, шпичаки колють у ноги, я падаю, але встаю й ще прудкіше біжу. А батюшка, піднявши фалди, шпарить навздогін (Ковінька, Кутя.., 1960, 31).
◇ Присісти фалди, зах. - не відриваючись працювати. Оля була переконана, що «мала» не дістане ніде двадцять п'ять злотих і повинна буде через те присісти фалди (Вільде, Винен.., 1959, 27).
3. геол., рідко. Складка на місцевості, у надрах землі тощо. Було цікаво, наприклад, знати, що територія басейну колись була вкрита фалдами - кроквоподібними згинами на земній поверхні, залишками великих гір (Гур., Наша молодість, 1949, 126); - Вона [руда] тягнеться в надрах підземними смугами, часом перериваючись або розходячись хвилястими фалдами вниз чи вгору (Досв., Вибр., 1959, 301).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | фалда | фалди |
Родовий | фалди | фалд |
Давальний | фалді | фалдам |
Знахідний | фалду | фалди |
Орудний | фалдою | фалдами |
Місцевий | на/у фалді | на/у фалдах |
Кличний | фалдо | фалди |