хвальба
ХВАЛЬБА, и, ж., розм. Вихваляння, похвала. Раї стало ніяково від хвальби десятника (Коп., Вибр., 1948, 65); Він з фаху вибійник і має, Здається, усі шістдесят. Та ще почува себе справно (Не хвастощі це, не хвальба), На пенсію вийшов недавно, Та зараз усидиш хіба..! (Воскр., З перцем!, 1957, 275); Найбільше допікала старій хвальба дівера за прирізку землі (Кос., Новели, 1962, 111).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | хвальба | хвальби |
Родовий | хвальби | хвальб |
Давальний | хвальбі | хвальбам |
Знахідний | хвальбу | хвальби |
Орудний | хвальбою | хвальбами |
Місцевий | на/у хвальбі | на/у хвальбах |
Кличний | хвальбо | хвальби |