хотітися
ХОТІТИСЯ, хочеться, недок., безос., чого, з інфін. і спол. щоб. Відчуватися як потреба, бажання, прагнення. Старається [Настя], б'ється, достає і вже зробить і достане, чого мужикові хотілось (Кв.-Осн., II, 1956, 24); - Ей, дядечку, швидше будемо писати. Бо хочеться спати і вам і мені (Шевч., II, 1953, 54); [Василь:] От і тепер - прокинулася моя жага до життя знову, знову мені хочеться щастя (Мирний, V, 1955, 104); [Джонатан:] Що ж винен Річард, коли дівчаті хочеться уборів? (Л. Укр., III, 1952, 66); Їсти - страх хочеться (Коцюб., І, 1955, 459); Плакать хочеться мені, немов ображеній дитині (Сос., І, 1957, 147); Він стоїть довго, мерзнуть ноги і руки, смертельно хочеться закурити (Тют., Вир, 1964, 495); Хотілося щось сказати синові радісне. Довго не знала що (Головко, II, 1957, 210); Хлопчикові хочеться, щоб його було зверху, але зозуля кує та й кує (Багмут, Опов., 1959, 10).
◇ [І] хочеться, і (й) колеться див. колотися; Скільки хочеться - вдосталь, скільки завгодно. - Дивуєтесь, може, чому мені така фантазія прийшла в голову? Ну, дивуйтесь собі скільки хочеться (Хотк., І, 1966, 59); Хотілося [крізь землю] провалитися див. провалюватися; Хочеться їсти, [аж] шкура тріщить див. тріщати; Що хочеться - будь-що, усе без винятку.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | хочеться | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | хотітиметься | |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ||
Жіночий рід | ||
Середній рід | хотілося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ||
2 особа | ||
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ||
Минулий час |