худорба
ХУДОРБА, и, ж., розм. Зовнішній вигляд худої, змарнілої людини. Йому не хотілося, щоб Шмалієнко помітив цей погляд, видно, що Павло і так соромиться своєї худорби (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 6); - Зустрічає мене якось Гнат, дивиться-дивиться на мою худорбу, а тоді й питає: - Навіщо ти, Андрію, на світі живеш? Яка з тебе користь громаді? (Тют., Вир, 1964, 81); // Дуже худа людина.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | худорба | худорби |
Родовий | худорби | худорб |
Давальний | худорбі | худорбам |
Знахідний | худорбу | худорби, худорб |
Орудний | худорбою | худорбами |
Місцевий | на/у худорбі | на/у худорбах |
Кличний | худорбо | худорби |