цабе
ЦАБЕ. 1. Вигук, яким волів повертають праворуч. - Гей та цоб, та цабе! - от і вся невеличка наука погонича (Мирний, II, 1954, 111); Він знав тільки одне: крикне йому Явдоха «соб», треба повертати вліво, «цабе» - вправо (Тют., Вир, 1964, 366).
2. присл. У правий бік, праворуч. Лаврін махнув батогом на воли і, замість того щоб їхати додому через греблю, повернув цабе на пригорок за дівчиною (Н.-Лев., II, 1956, 308); - Так ото прямо, потім біля школи візьмеш цабе, а там - і дитячий садок, - втретє показав пужалном дідусь і гейкнув на волів (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 16); *Образно. [Цар:] Твій стрій не туди повертає, Яшко. [Голоси:] Дуже цабе взяв! (Зар., Антеї, 1961, 63).
3. у знач. ім., невідм., с., ірон. Поважна, впливова особа. - Подумаєш, яке цабе?! Романи він пише..! (Кач., II, 1958, 31); - Дядьку Якове, там якесь цабе приїхало! - захекано повідомив Ярошенкові всюдисущий хлопчак (Речм., Весн. грози, 1961, 112).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цабе | цабе |
Родовий | цабе | цабе |
Давальний | цабе | цабе |
Знахідний | цабе | цабе |
Орудний | цабе | цабе |
Місцевий | на/у цабе | на/у цабе |
Кличний | цабе | цабе |