цід
ЦІД, у, ч., діал. Запара. Треба зарані все наготувати, та й доглянути, щоб до ладу було. Звечора цід процідити, до світу учинити, щоб на ранок усе готове було... (Мирний, III, 1954, 250); Через декілька день добра слава про молодих, немов на дріжджах та ціду опара, піднімалась все вище та вище й незабаром доходила до кого слід (Л. Янов., І, 1959, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | цід | ціди |
Родовий | ціду | цідів |
Давальний | цідові, ціду | цідам |
Знахідний | цід | ціди |
Орудний | цідом | цідами |
Місцевий | на/у ціді | на/у цідах |
Кличний | ціде | ціди |