шаїр
ШАЇР, -а, ч. 1. У багатьох народів Бризького і Середнього Сходу - поет-книжник. 2. У народів Середньої Азії - ще й народний розповідач билин, поет-імпровізатор, виконавець народних героїчних і романтичних дастанів (див. дастан); на відміну від бахші (див. бахші), він не лише розповідає вивчений текст, але й змінює або доповнює його, створює свої варіанти; розповіді супроводжує грою на музичних інструментах.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шаїр | шаїри |
Родовий | шаїра | шаїрів |
Давальний | шаїрові, шаїру | шаїрам |
Знахідний | шаїра | шаїрів |
Орудний | шаїром | шаїрами |
Місцевий | на/у шаїрі, шаїрові | на/у шаїрах |
Кличний | шаїре | шаїри |