яблуко
ЯБЛУКО, а, с. 1. Плід яблуні (перев. кулястої форми). Надворі схопився вітер. Яблуні загойдали гілками.. На стіл посипались яблука (Н.-Лев., VII, 1966, 106); Вздовж виноградників, мов обрамлення, тяглися сади. В них достигали яблука, пізні персики (Томч., Готель.., 1960, 160); На самім споді тачанки лежали в сіні пахучі яблука (Гончар, III, 1959, 73); *У порівн. Від ситої їжі стала вона кругла, як яблуко (Донч., V, 1957, 30); Червонобоким яблуком округлим Скотився день, доспілий і тяжкий (Рильський, І, 1960, 258).
@ Недалеко відкотиться яблуко від яблуньки (яблуні) див. відкочуватися; Яблуко розбрату див. розбрат1; Яблуку ніде впасти - надзвичайно тісно від великого скупчення людей. Під високим тином, коло сільради, ніде яблуку впасти. Збіглися старі й малі з усього кутка (Кучер, Трудна любов, 1960, 156); На пероні яблуку ніде впасти від людей, усі прийшли проводжати перших добровольців (Собко, Нам спокій.., 1959, 59).
2. Предмет або плід, що має кулясту форму. Затамувало віддих усе віче, стежило за князем, а той витримував урочистість миті, поклав руку на яблуко меча (Загреб., Диво, 1968, 431).
@ Адамове яблуко див. адамів; Очне яблуко див. очний.
@ У яблуках - з круглими темними плямами на шерсті (про масть коней). Сірий у яблуках колгоспний рисак розмашисто ударив копитом (Збан., Таємниця.., 1971, 492); Перські в яблуках коні сахнулися від коней білої імператорської масті (Загреб., Диво, 1968, 344).
3. Уживається як складова частина деяких ботанічних назв.
Земляне яблуко: а) (діал.) гриб трюфель; б) (заст.) картопля. Майже сто років російські селяни називали картоплю «земляним яблуком» (Наука.., 8, 1969, 25); в) (діал.) цикламен. Поруч з повсюдною назвою рослини - «цикламен» (від грецького слова, що означає «коло»), побутують і такі: «земляні яблука» , «свиняча картопля», «земляні каштани» (Знання.., 1, 1974, 29); Райські яблука див. райський.