індичитися
ІНДИЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., розм. Надиматися, як індик; бундючитися. [Мелашка:] О, Катре!.. Здорова, Катре! [Катря:] Хоч і прощайте. [Мелашка:] І досі індичишся? (Кроп., IV, 1959, 46); - Та бери ж, чого запишалася,- прикрикнула, осяяна щастям мати. - Людина дає, а воно.. ще й індичиться (Збан., Малин. дзвін, 1958, 284).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | індичуся | індичимося |
2 особа | індичишся | індичитеся |
3 особа | індичиться | індичаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | індичитимуся | індичитимемося |
2 особа | індичитимешся | індичитиметеся |
3 особа | індичитиметься | індичитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | індичився | індичилися |
Жіночий рід | індичилася | |
Середній рід | індичилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | індичмося | |
2 особа | індичся | індичтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | індичачись | |
Минулий час | індичившись |