виколупувати
ВИКОЛУПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКОЛУПАТИ, аю, аєш, док., перех. Колупаючи, витягати, виймати що-небудь. Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (Коцюб., II, 1955, 280); Він виколупав з зубів застряглу крихту (Досв., Вибр., 1959, 224); // Колупаючи, робити виїмку в чому-небудь. Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (Донч., V, 1957, 194); Потім тітка Саша вийняла на паркеті дощечку, виколупала там ямку ножем і запхнула туди радянські документи (Ю. Янов., І, 1958, 359).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виколупую | виколупуємо |
2 особа | виколупуєш | виколупуєте |
3 особа | виколупує | виколупують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виколупуватиму | виколупуватимемо |
2 особа | виколупуватимеш | виколупуватимете |
3 особа | виколупуватиме | виколупуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виколупував | виколупували |
Жіночий рід | виколупувала | |
Середній рід | виколупувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виколупуймо | |
2 особа | виколупуй | виколупуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виколупуючи | |
Минулий час | виколупувавши |