швендяння
ШВЕНДЯННЯ, я, с., розм. Дія за знач. швендяти. Швендяння змалку по дворах, простягання христа ради руки попідвіконню привчили дівчину не до праці, а до біганини (Мирний, І, 1949, 234); Є обов'язок - і тоді людина стоїть у житті на твердо визначеному місці. І є блукання. Мандри. Циганство. Швендяння (Загреб., Шепіт, 1966, 27).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | швендяння | швендяння |
Родовий | швендяння | швендянь |
Давальний | швендянню | швендянням |
Знахідний | швендяння | швендяння |
Орудний | швендянням | швендяннями |
Місцевий | на/у швендянні | на/у швендяннях |
Кличний | швендяння | швендяння |