шерхебель
ШЕРХЕБЕЛЬ, я, ч. Рід рубанка для первинного стругання деревини. Три хлопчики - один рудоволосий, Чорнявий другий та білявий третій - Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (Рильський, II, 1960, 94); - Не без кінця ж буде тягтися війна. Закінчимо, повернемось додому... Візьмемо в руки сокири, рубанки та шерхебелі (Гончар, І, 1954, 436).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шерхебель | шерхебелі |
Родовий | шерхебеля | шерхебелів |
Давальний | шерхебелеві, шерхебелю | шерхебелям |
Знахідний | шерхебель | шерхебелі |
Орудний | шерхебелем | шерхебелями |
Місцевий | на/у шерхебелі | на/у шерхебелях |
Кличний | шерхебелю | шерхебелі |