шефени
ШЕФЕНИ, -ів, мн. 1. іст. Особливий вид присяжних у феодальному та буржуазному суді, які не складають самостійну колегію, а вирішують усі справи спільно з суддею. 2. Засідателі у складі місцевих кримінальних судів Німеччини та Австрії; прості злочини розглядаються дільничним судом у складі: один суддя і два шефени, складніші – у складі двох суддів і двох шефенів, а особливо тяжкі злочини – у складі трьох суддів і двох шефенів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шефени | |
Родовий | шефенів | |
Давальний | шефенам | |
Знахідний | шефенів | |
Орудний | шефенами | |
Місцевий | на/у шефенах | |
Кличний | шефени |
шефен
ШЕФЕН, -а, ч. Див. шефени.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шефен | шефени |
Родовий | шефена | шефенів |
Давальний | шефенові, шефену | шефенам |
Знахідний | шефена | шефенів |
Орудний | шефеном | шефенами |
Місцевий | на/у шефені, шефенові | на/у шефенах |
Кличний | шефене | шефени |