шкрябнути
ШКРЯБНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до шкрябати. Батько вразив її страшенне самолюбство, неначе шкрябнув нігтем по виразці (Н.-Лев., IV, 1956, 248); Тимко відвів руку Елдара, і вона шкрябнула ножем по грубці, прописала слід (Тют., Вир, 1964, 365); Комусь поталанило шкрябнути мене носком по потилиці... (Шовк., Інженери, 1956, 349).
2. неперех., розм., рідко. Втекти від кого-небудь, побігти. Галя, побачивши на порозі свого завідуючого, тихенько ахнула, миттю зім'яла в руці машкару й скоренько шкрябнула на піч (Вас., І, 1959, 121); Як шкрябнув, так тілько мене й бачили (Сл. Гр.).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкрябну | шкрябнемо |
2 особа | шкрябнеш | шкрябнете |
3 особа | шкрябне | шкрябнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шкрябнув | шкрябнули |
Жіночий рід | шкрябнула | |
Середній рід | шкрябнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шкрябнімо | |
2 особа | шкрябни | шкрябніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | шкрябнувши |