шпилити
ШПИЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка. Приколювати що-небудь шпильками; // перен. Пильно розглядати, пронизувати поглядом кого-, що-небудь. Нарешті наважилась [я], скосила очі через плече і побачила: він, Віктор. Стоїть, голову похилив, шпилить мене поглядом спідлоба (Речм., Твій побратим, 1962, 5).
Губи шпилити - тр саме, що Губу (губи) копилити (див. губа1). Тим часом до хати сипнули люди. То були переважно бабусі та жінки-сусідки. Вони заходили в хату, мов до церкви, урочисто шпилили губи, звертаючи очі до однієї Наталі (Збан., Переджнив'я, 1960, 263).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпилю | шпилимо |
2 особа | шпилиш | шпилите |
3 особа | шпилить | шпилять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпилитиму | шпилитимемо |
2 особа | шпилитимеш | шпилитимете |
3 особа | шпилитиме | шпилитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | шпилив | шпилили |
Жіночий рід | шпилила | |
Середній рід | шпилило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | шпилімо | |
2 особа | шпили | шпиліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | шпилячи | |
Минулий час | шпиливши |